РыЖАЯ ДЖеНиС :)

Шипот ФОРЕВЕР!

Fri, 04 Jul 2008 06:06:42 GMT

Все, ми в Унгварі. Сьогодні ввечері будемо на Шипоті. Квитки до Воловця вже в кишені, останні приготування і... МИ ДОМА!

Fri, 20 Jun 2008 21:06:24 GMT

В вересні до "Наукових записок Інституту Журналістики" увійде моє наукове дослідження про рецензію...
А це - +10 до репутації при вступі до магістратури....

Ну шо, надо би начінать наукову кар*єру... А то не встигну озирнутись - а там і бакалавра через рік отримаю...

Первыйнах!!!

Wed, 18 Jun 2008 20:35:14 GMT

27 июня в малом зале киевской филармонии в 16:00 состоится Всеукраинский конкурс русской песни.
В конкурсе участвовать будут многие, но самое главное - МЫ, то есть рок-трио "Метрополис".

Состав:
Кристина Кузьменко (она же Я) - вокал;
Дмитрий Белозерцев (dimaviolinist) - скрипка;
Антон Брыных (page_d0wn) - рояль, гитара.

Исполнять мы конечно будем всего 2 песни..... но все-таки))) Это же конкурс, а не сольный концерт))

Приглашаем-с.

Асцярожна, вас знімаюць!!!

Sun, 18 May 2008 20:10:31 GMT

В четверг прошли мои первые съемки для ТРК "Киев"))
Специфика сюжета заставила моего бедного друга Гаррика 3 раза доставать и 4 раза складывать спальник, раскладывать/складывать палатку (прямо в магазине), а также забыть о клиентах на 2 часа)))
Зато вечно вредный (тем не менее очень прикольный) оператор остался доволен - ему было интересно. Мне тоже.

Так что скоро я смогу гордиться своим первым телевизионным сюжетом. Да.

З.Ы. А освещение у них на канале жуткое - пот льется рекой...((

ну що... пора прощаться! :)

Thu, 27 Dec 2007 21:54:04 GMT

Майже спакувала речі. Завтра об 11:35 звалюю з Києва.
Всім щасливих свят! Не забувайте про маленьку руду Дженіс))

Зустрінемося в Новому Році!

GON.FM Production part II

Thu, 27 Dec 2007 19:35:35 GMT

Дами і гаспада, продовжуючи тєму екпериментальних радіопередач, прошу вас звернути увагу на ще один проект.
На цей раз - об'єктом обстьобування радіостудії GON.FM стала косметика. Косметика... ооо... це солодке слово... гигиги, а взагалі - самі слухайте.
Отже, вашій увазі представляється передача "Несповна розуму" - СКАЧАТИ (UA-IX Only, 24 МБ)

Ідея проекту та випускний редактор: Крістіна Кузьменко
Текст програми та монтаж: Михайло Яблочков
Ведучі: Михайло Ой (Михайло Яблочков, програма); Алла Попова та Владислав Миронович (новини)

А зараз увага, тільки не падайте зі стільців. Відкрию таємницю студії GON.FM:
КЕРІВНИК ПРОЕКТІВ (ОБОХ) - Андрій Куликов. Так, той самий, котрий веде "Свободу слова".

GON.FM Production

Wed, 26 Dec 2007 19:29:29 GMT

Дами і гаспада!
Вашому мілєйшому вніманію прєдставляється експериментальний треш-проект для радіо студентів-журналістів 2 курсу. Змонтовано на 3му курсі мною (в сміслі писалось і записувалось рік тому, а монтувалось тіки щас).
ДІТЯМ ДО 16 РОКІВ ПРОСЛУХОВУВАННЯ СУВОРО ЗАБОРОНЕНО!

Ітак, радіодрама "Казочка про Чарівну Ялиночку" - СКАЧАТИ (UA-IX ONLY), 21 МБ

Ведучий - Микола Ой (він же Михайло Яблочков, deztimetr)

Ролі озвучували:
Зайчик - Алла Попова
1-й і 2-й Лісоруби - Владислав Миронович
ПРЕВЕД-Ведмед - Ярослав Ніколін
Вовчик - Михайло Яблочков
Лисичка - Крістіна Кузьменко (то ісь я)
Ялиночка - Вікторія Тереня
"Грінпісовці" - Михайло Яблочков, Крістіна Кузьменко, Владислав Миронович

Сценарій: Крістіна Кузьменко і Михайло Яблочков
Монтаж: Крістіна Кузьменко

У казці використовувалась музика гуртів: АннА, Ot Vinta!, Flit, Тостер, Юркеш, Яка існує, Вінки, С.К.А.Й., ВВ.

З Різдвом вас Христовим!

Tue, 25 Dec 2007 21:38:34 GMT

Христос родився! :)

Казка про Діда Мороза

Mon, 24 Dec 2007 01:23:44 GMT

Я завжди дуже боялась Діда Мороза. Одного разу, ще в садочку, мамі довелось забрати мене зі свята, всю «заревану», додому… На запитання: «Що трапилось, люба?», я відповіла, схлипуючи, що «дядя дуже страшний». Довелось Діду Морозу до стандартного пакунка з цукерками додавати ще одну шоколадку. Проте, симпатії до червононосого у мене не стало більше, а на фотографії, зробленій тоді, я стою, обійнявши солодощі, і ковтаючи сльози.

В дитинстві, для мене було незрозумілим – навіщо розповідати для Діда Мороза віршики, співати пісеньки і танцювати. Сидиш, готуєшся вечорами з батьками, нервуєш… А в результаті виявляється, що подарунок ти все рівно отримаєш.

Зараз я розумію, що творити казку для дітей – повинні кожні батьки. Але чому казка зникає з часом, чому ми перестаємо творити її для своїх близьких і надалі? Дитяча казка, залишається найприємнішим спогадом в житті. Ми несемо її крізь роки, згадуючи кожний момент і кожну посмішку. Але ми тільки згадуємо, а вірити перестаємо.

Я хочу, щоб усі вірили в добро і творили кожен день казку для навколишніх. І тоді, можливо, й Дід Мороз не буде таким страшним, а якась маленька дівчинка, поглянувши на нього – посміхнеться.

ойййй....

Wed, 19 Dec 2007 18:34:07 GMT

На завтра потрібно писать реферат про якогось відомого журналіста... Інакше не поставлять залік.
Вибач мене, Падлючо, але жертвою став саме ти.

SOS

Sun, 16 Dec 2007 15:38:01 GMT

Меня выселяют.
Квартирный вопрос стал еще более актуальным. Если кто знает - где можно недорого снять 1-комнатку в Киеве (или под Киевом, пох) - пожалуйста помогите!
ЛЮБЫЕ варианты катят! Главное, чтоб не больше 450 баксов...
+38-066-297-49-59 (Тина)

UPD: Срочность отпала. Но вопрос о квартире еще в силе.

ПОТЯГИ

Sun, 16 Dec 2007 01:55:40 GMT

Життя дуже схоже на потяг. Іноді воно довге, іноді коротке – і ніколи не знаєш яку кількість вагонів-років тобі відміряли. Практично завжди воно мчить по точно заданому курсу, періодично спиняючись на якихось станціях, але потім летить далі за своїм маршрутом. І на кожній станції до твого життя входять якісь нові люди – зі своїми проблемами, переживаннями та клопотами. Хтось залишається там з тобою до кінця, а хтось виходить вже на наступній зупинці й ти мчиш далі. Проте, буває, потяги сходять зі своїх колій, так і в житті все може піти шкереберть…
Майже в кожному з потягів є свої варіанти пересування. Все залежить лише від того який квиток ти витягнеш чи купиш. Отримав квиток в загальному вагоні – і всю дорогу поряд з тобою люди нижчого класу, хіба що ти зовсім-зовсім випадково опинився в такому середовищі. А коли береш квиток в «люкс», то товариство в тебе відповідне. Хоча, дуже часто, в тебе його немає і ти всю дорогу їдеш сам.
Трапляються й інші випадки – коли ти перебігаєш з одного вагона в інший і так – аж до самого кінця твоєї подорожі. Так і в житті – буває, сядеш в загальний вагон, а коли до своєї станції прибуваєш – ти вже в «люксі»… Такі люди, «перебіжчики», заслуговують на повагу, адже їх подорож має якусь мету – опинитись в кращих умовах.
Значну роль відіграють тамбури. Це, такі собі, потаємні частинки життя – в них є щось відокремлене, не дуже публічне і відкрите лише найближчим людям. Це можуть бути якісь маленькі задоволення, які ти соромишся виставляти напоказ, а можуть бути й гріхи, типу зірваного стоп-крану у самогубців.
Я люблю їздити потягами. Я взагалі люблю їздити – куди завгодно і будь яким транспортом. Але потяги мені чомусь особливо до вподоби: можливо через те, що це певний комфорт, а можливо тому, що можна точно розрахувати свій час – практично хвилина в хвилину (звісно, якщо тільки потяг не запізнюється). Кожен раз, коли я їду кудись, по-своєму цікавий. Кожен раз штовхає мене на якісь роздуми…
Ось і зараз, засинаючи під рівномірний брязкіт коліс, прислухаючись до того, як тихо тріскають бульбашки в пляшці з мінеральною водою – прийшли нові думки: життя – дуже схоже на потяг.
Чи, може, все ще не настільки безнадійно?

Спам, боян і оффтоп...

Sun, 09 Dec 2007 09:09:46 GMT

..., але досить важливе питання:

Ніхто з киян не здає часом 2-кімнатну квартиру, недорого - в будь-якому стані і в будь-якому районі Києва?
Бо ми б її зняли на тривалий час, з контрактом.
Бажано ДО Нового Року...

Пліз, хелп, якщо хтось щось знає або може запропонувати))
З мене - ... ну, не знаю що! З мене бухло))

Оце десь нарила...

Wed, 21 Nov 2007 00:19:37 GMT

В Бобруйск, жевотное - В Бердичів, тварино.
Ужоснах! - Страхіттянах.
Гламурненько - Чарівненько.
Генитально - Піхвяно.
Жжошь, сцука - Палиш, сцуко; смалиш, сцуко.
Афтар, выпей йаду - Афтор, пий отруту.
Первый, нах - Перший, нах.
Аццкий сотона - Пекельний чортяко.
Ржунимагу - Ржунездужу, регочу-аж-сцяти-хочу.
Афтар жжот, пеши исчо - Афтар палиш, пиши ще; ну ти смалиш, афтор, шкрябай далі.
Выпей йаду, сцуконах - Йоду тобі випити треба, молодий сцюкован!
ЛОЛ - СДД(Сміюсь Дуже Дрижно)
5 баллофф - 12 балів.
Баян - Трембіта.
Вмемориз - Намотати на вуса.
Зачот - Зал!к.
Зочем ви травите? - Нащо ви цькуєте?
Картинки не грузяца - Зображення не завантажуються.
+1 - +0,9 (не з'їм, так понадкусюю=)).
Фдесятке! - Удесятці.
Фтему! - Доречно.
Фтопку! - Допічки.
Ниасилил - Ниподужав.
Чмоки, пративный - Чмок, плюгавий.
Плакаль! - Робив повіки мокрими.
Классный юзерпик! - Гарне людинозображення.
Крео песдат - Творчість піхвяна.
Вписду! - Впіхву!
Афтар, убей сибя с разбегу - Афтар, вбий себе з розбігу.
Оффтоп - Позатем.
КГ/АМ - ТҐ/АЄ (творчість ґівно/афтар єбанько)
Лытдыбр - Житлит.
Раскас жызненный - Життєва билина.
Пшёл нах! - Йди, погуляй =).
ПНХ - ХНП(Ходи На Пісюн).
Ниипёт - Нетурбує.
ЙОПТ! - Гей!
Каменты рулят - Коментарі керують.
Падонак - Козолуп.
Под кат - Зробити обрізання.
Учи албанский! - Вчи українську.

©

гигигигигигигигиии........

Mon, 19 Nov 2007 15:41:54 GMT

"У конкурсі "Україна очима москалів" перемогу здобув пан Василь зі Львова, який виклав очима москалів трьохметрове слово УКРАЇНА"

© KoMoHaBT

Давайте культурно просвіщатись: віртуальна виставка

Mon, 19 Nov 2007 13:40:31 GMT

Учора ми з Дімою сходили на концерт "Джаз та мистецтво" у Мистецькому арсеналі. Концерт проходив під патронатом польського посольства та київської адміністрації, в рамках програми культурних заходів "Варшава у Києві".

1. 2.

1. Картина Артура Трояновського
2. Картина Даніеля Криста

Мені дуже сподобалось! Дивовижний "Квінтет Матеуша Смочинського", виставка молодого польського малярства - все говорило про те, що до нас в столицю приїхали не аматори з сусіднього хутору, а дійсно талановиті творці. Представлені роботи художників та музика були дійсно гарними. Джазовий колектив - професійний, а "маляри" - нестандартні.

На фото представлений "Квінтет Матеуша Смочинського". Склад: скрипка, контрабас, барабани, фортепіано, гітара. Якість фоток хрєнова, оскільки знімалось на мобільний :)

Що стосується виставки малярів, то вона відкрита з 18.ХІ до 30.ХІ 2007 року і проходить в Мистецькому арсеналі. Вхід вільний, дуже рекомендую відвідати.

Моніка Сольож:

Артур Трояновскі:

Йоанна Вовжечка:

Даніель Криста:

Ті, хто пропустили концерт джазменів - багато втратили... Картини висіти ще будуть, а от музиканти вже поїхали до Польщі...

Твір у вільному жанрі...

Mon, 12 Nov 2007 00:38:40 GMT

У нас в універі задовбали задавати дебільні теми для творів. Ну от що це за тема така: "Стиль - це людина"? І викручуйся як хочеш...
Звичайно, більшість моїх одногрупників понаписували пафосні розглагольствованія. АЛЕ Я НЕ ТАКА. Прєдпочітаю стьоб. Варіант про роботів сам сплив у мозку...
І ось що получилось...

"Двійники"

«Стиль – це обличчя душі»
Сенека
«Стиль – це людина»
Жорж Луї Леклерк де Бюффон

Запровадження у виробництво цих, нових, роботів було гарною ідеєю. У всякому разі, так вважав начальник Відділу інновацій Олександр Ґудзь. За, майже 8 років праці у фірмі «Комфортик», він зрозумів одне: споживачам регулярно потрібно подавати свіжі реалізовані ідеї, інакше вони переключать свою увагу на конкурентів, котрі майже щомісяця пропонують різноманітні новинки. А цього ніяк не можна було допустити, оскільки «Комфортик» - лідери в своїй галузі.
Фірма «Комфортик» була підрозділом величезної корпорації «Елект», яка займалась виробництвом та дослідженнями найрізноманітніших видів побутової та кібер техніки. І якщо інші підприємства, що належали до складу «Елект», вивчали та виготовляли пилосмокти, міксери, чи займались дослідженнями впливу фенів на волосся, то «Комфортик» винаходили та запроваджували у вжиток найновіші види роботів, котрі могли займатись домашнім господарством, чи допомагати у важкій для людини роботі. І ось, тепер виник абсолютно божевільний, але геніальний проект, що міг принести фірмі шалений прибуток!
Суть проекту полягала в розробці індивідуальних роботів. Ці машини повинні абсолютно точно відтворювати свого господаря – як зовнішньо, так і в поведінці. Ідею запропонував арт-директор компанії під час корпоративної вечірки. Звісно, цю пропозицію ніхто не сприйняв всерйоз, але Ґудзь насторожився і вирішив трохи серйозніше все це обдумати, замість того, щоб робити поспішні висновки.
І ось зараз, коли конкуренти відбивають у них прибутки своїми електронними песиками і котиками, «Комфортику» терміново потрібно запровадити якийсь новий проект, котрий шокував би споживача і допоміг би фірмі знову стати на перше місце в рейтингах інновацій. Ідея з «двійниками» допомогла б це зробити. Звісно, собівартість таких роботів буде величезна, оскільки на виготовлення точної копії людини необхідно витратити багато різних матеріалів, а також зробити психологічні аналізи поведінки осіб, які захочуть замовити собі такого «робітника». Але рівень життя в країні дуже високий і більшість населення зможе собі дозволити таку покупку.
Начальник Відділу інновацій Олександр Ґудзь прийняв рішення: запустити проект негайно.

* * *

- Олександре Вікторовичу! Вони знову ломляться в центральний вхід! – начальник відділу охорони був захеканий і втомлений. Він втратив свою постійну акуратність ще тоді, коли почалась осада головного офісу «Комфортик». Завжди гладко зачесане волосся тепер стирчало в різні боки, а сніжно-біла сорочка стала ніби полотном художника-авангардиста, котрий розлив на неї каву, розмазюкав пилюку і поставив плями найрізноманітніших кольорів.
- Ігорю, тебе хіба не вчили стукати перед тим як заходити? – відповів Ґудзь, як завжди позбавлений емоцій, спокійним тоном, хоча мішки під очима і блідість лиця говорили про те, що він дуже втомлений.
- Так, звичайно, вибачте мене… Але ситуація ускладнилась, тепер їх тисячі і всі з «двійниками», яких примушують ламати двері. Поки що ми стримуємо натиск, але ще трохи і двері не витримають!
- Що ж, я думаю тепер варто телефонувати в службу охорони «Електи» і просити їх про допомогу. Давай, не гай часу.
Дочекавшись, поки Ігор піде, Ґудзь встав з крісла і нервово почав ходити по кабінету, роздумуючи над ситуацією.
Спочатку все було просто ідеально. Вони запровадили партію «двійників» і зробили шикарну PR-кампанію, для того, щоб зацікавити споживачів. Було влаштовано кілька розіграшів на безкоштовні замовлення «двійників», а також залучення «зірок» для реклами нового товару. Все йшло як по маслу. Люди з рекордною швидкістю надсилали свої замовлення і фірмі довелось навіть розширити штат робітників для того, щоб задовольнити всіх покупців. Гроші самі йшли в бюджет, а Олександр Вікторович Ґудзь отримав підвищення і став віце-президентом фірми «Комфортик».
«Лажа» почалась десь кілька місяців тому. До офісу увірвався хлопець, з абсолютно скаженими очима і вимагав повернути йому його гроші:
- Я не хочу його, не хочу! Заберіть його назад, поверніть мені гроші! Я майже цілий рік збирав на «двійника», працював як собака… Заберіть його!
Викликали Олександра Вікторовича, котрий миттю з’явився на зустріч з молодим чоловіком і спробував дізнатись в чому річ.
- Він – не я. Я не хочу його бачити. Він – не я. Я не такий, я інший. Поверніть мені мої гроші! – хлопець повторював ці коротенькі фрази по колу, і, в решті-решт, Ґудзь не витримав:
- Ми не можемо повернути Вам гроші, тому що на це немає жодних підстав. Ви знали, що купуєте. Жодних технічних несправностей не виявлено, а отже все гаразд.
- Але ви не розумієте, він – це не я! Я не такий, я не роблю такого, як він…
- Це абсурд. Перед тим, як виконувати ваше замовлення, ми провели з вами велику кількість психологічних тестів, щоб ваш «двійник» дійсно був вашою повною копією. Якщо Вам не подобається бачити себе збоку, то це ще не означає, що компанія підсунула Вам бракований товар. Наша фірма – найкраща в своїй галузі, тому всі товари проходять велику кількість перевірок перед реалізацією. Мені дуже шкода, але ми нічим Вам не можемо допомогти…
Хлопець кричав і вимагав, погрожував, а потім почав благати. Але ніщо не подіяло. Молодика ввічливо спровадили геть. Ґудзь насторожився, та великої уваги цьому інциденту не надав.
Пройшов певний проміжок часу, до офісу все більше і більше почали звертатись зі схожими проханнями: забрати товар і повернути гроші. Люди були різними – хтось кричав і вимагав, а хтось ввічливо просив. На всі вимоги відповідь була одна й та сама: ні.
Цей феномен дуже зацікавив Олександра Вікторовича і він спробував дізнатись в чому річ. Для цього довелось звернутись до головного психолога фірми, котрий відповів, що деякі люди не можуть бачити себе збоку – їм стає за себе соромно й вони починають накопичувати в собі агресію. Віце-президент знову не придав цьому великого значення, але зробив публічну заяву, в якій сказав про те, що товар поверненню не підлягає, поки в ньому не буде виявлено технічних несправностей.
Звідки було знати віце-президенту Олександру Вікторовичу Ґудзю, що серед народних мас починають виникати угрупування людей, спрямовані на помсту компанії «Комфортик»? Звідки було йому знати, що все так серйозно обернеться? Що вони оточать головну споруду фірми і будуть намагатися взяти її штурмом?
Ґудзь виглянув у вікно вниз і побачив, як охорона ледь стримує найактивніших «месників». Кілька приглушених людей вже лежали на землі. Перевага охорони офісу полягала в тому, що вони мали вогнепальну зброю, а злі покупці - ні.
Олександр Вікторович сів у крісло і окинув поглядом свій кабінет. Тепер, коли охороні довелось просити допомогу у «Електи», вирішити справу буде не так просто. Він знав на всі сто відсотків: його кар’єрі кінець.

* * *

Аби хоч трохи розвіятись і заспокоїтись, Ґудзь вирішив знову навідатись до головного психолога. Той стояв у своєму кабінеті і втомлено дивився в вікно. Двері до нього були відчинені, що означало: «Заходьте, я вільний». Віце-президент легенько постукав по дверцятам, щоб привернути до себе увагу, а тоді увійшов до кабінету.
- Як ти? – запитав Олександр Вікторович, сідаючи у крісло для відвідувачів.
- Як і всі, - спокійно відповів психолог, закурюючи. Взагалі, курити в кабінетах заборонялось, для цього існували спеціально відведені місця, але в цей момент на заборони він дивився крізь пальці.
Олександр Вікторович мовчки спостерігав за діями співробітника, та вже через кілька хвилин не витримав напруги і запитав те, що його мучило весь цей час:
- Що їх не влаштовує? Я не розумію… Ми дали їм все, чого вони прагнули! Себе улюблених, тільки в штучно-зробленому варіанті! В цих машинах є все: зовнішність, характер, стиль…
- Стиль – це людина.
- Що? – Олександр Вікторович не зрозумів чому психолог його перебив і що мав на увазі під цією загадковою фразою.
- Стиль – це людина, - повторив психолог, але побачивши, що віце-президент його не розуміє, додав: - Це вислів Жоржа Луї де Бюффона, відомого вченого природничих наук.
- Яке це має відношення до нашої ситуації?
- Цей вислів відкриває тобі причину нашої ситуації. – Психолог сів за стіл і загасив недопалок в жерстяній банці з-під кави. Тільки зараз віце-президент помітив у що перетворилось робоче місце провідного спеціаліста з психології – папери були розкидані й переплутані, на столі виднілись розводи та плями, посеред кімнати стояв переповнений смітник. Тим часом психолог продовжував: - Люди злі. Вони побачили себе такими, якими вони є. Вони побачили збоку свої недоліки і свої звички. Для них не характерно бачити те, чого вони не хочуть бачити. Спершу всі намагались закрити на це очі, вдаючи, що трапилась помилка, але коли постійно бачиш себе таким, яким ти є – починаєш казитись. Ідеальним варіантом для них було «спихнути» все на фірму, тобто звинуватити її у поганій якості товарів та шахрайстві.
- Але ж це не так! – обурився Ґудзь.
- Невже ти не розумієш, що кожен з них вважає себе єдиним і неповторним… Що людське самолюбство переросло в культ! Людина не може сприймати себе саму збоку, тому що в неї у мозку закладено: я – індивідуальність, я – це тільки я і ніхто інший. Стиль – це людина, а не робот, не картина і не щось інше. Це сутність живої істоти і привласнити її ніхто не в змозі, тому що цього не допустить жодна індивідуальність.
- Я зробив помилку. Я не врахував людські слабкості. Тепер на мене чекає жорстоке покарання, але, заради Бога, скажи мені – що тепер робити?... – Віце-президент вже не ховав своїх почуттів, він зірвався з крісла і знову почав ходити туди-сюди, щоб хоч трохи заспокоїтись.
Психолог не встиг відповісти, тому що в цей момент влетів начальник відділу охорони Ігор з величезними від жаху очима і не чекаючи моменту, коли йому дозволять говорити закричав:
- Олександре Вікторовичу!!! Охорона розбита... Двері виламано… Вони вже тут!!!
- А що там з допомогою від «Елект»? – тихо запитав віце-президент, сподіваючись почути, що вони вже майже тут.
- «Елект» вислала до нас допомогу зі своїх найкращих людей служби охорони… Але вони прибудуть не раніше ніж за годину!
- О Господи… - прошепотів психолог, а Олександр Вікторович вже нічого не чув. Перед його очима стояли жахливі картини того, що мало статись за кілька хвилин.

НЕ ВЕДИТЕСЬ

Sun, 11 Nov 2007 02:43:06 GMT

Капец, захожу на сайтец один, а мне там выдает табличку: "Вы 10,000 посетитель сайта, вы выиграли 2 тыс. баксов"...
Прифигев от такого счастья тыкаю на табличку и попадаю на сайт некой FREELOTTO, где мне подтверждают выигрыш и просят заполнить соответствующие формы.
Посмотрев на характер этих форм во мне возник законный вопрос - а правда ли? Не знаю что сыграло - обычная подозрительность или хроническая паранойя, но зашла на ГУГЛ и набрала там "freelotto"...

И вот что я нашла.
НЕ ВЕДИТЕСЬ!
Сегодня я не попалась, но завтра можете попасть ВЫ!

Thu, 08 Nov 2007 03:31:42 GMT

Я вам скажу таке:

ІНТЕРНЕТ - ЦЕ ТОТАЛЬНЕ ЗЛО!!!

Через нього я не можу нічого зробити, бо ЗАЛИПАЮ. А без нього - не можу нічого зробити, бо не маю доступу до інформації.
Корочє так, в айсікью мене без необхідності - не турбувати.

І не флудіть сильно, бо, бляха, не встигаю на каменти відповідати))

Поховай комунізм!

Tue, 06 Nov 2007 21:59:36 GMT

У середу, 7 листопада, о 18.00 на Михайлівський площі міста Києва Всеукраїнська молодіжна громадська організація «Національний Альянс» проведе акцію «Похорон комунізму».

Блін, шоу обіцяє бути цікавим)))) Чисто з точки зору креативності. Про це я знаю з достовірних джерел)))

GPRS

Fri, 02 Nov 2007 23:19:57 GMT

мобильный нет. прямо сейчас! я так радо! но нужно всё-таки перейти на лайф. и тогда берегись, Сеть!

А завтра у меня новый комп.;)

Опубликовано с мобильного портала mts.ljmob.ru

говнопеар-2

Tue, 23 Oct 2007 03:27:03 GMT

Еще раз, для тех, кто в танке - повторяю:
shipot_4ever!!!

ШИПОТ - НЕ фестиваль, А съезд хороших и позитивных людей в Карпатах.
ШИПОТ - НЕ придумал Любко Дереш.
ШИПОТ - ждет ЛЮБОГО, кто захочет туда попасть, не важно кто Вы - хиппи или бизнесмен-тусовщик.
ШИПОТ - нуждается в хороших людях, которые смогут отдохнуть там по полной, но чисто и аккуратно!!!

Автор фоток - Генри из Москвы.
Фото сделаны на Шипоте в июле 2007 года.

бугага! :)

Sat, 20 Oct 2007 21:45:57 GMT

Прінімаю вітання :)

В передчутті подорожі і купи приємностей))

Fri, 19 Oct 2007 17:54:12 GMT

До мене ось прийшла нещодавно думка: "Люди діляться на дві категорії: тих, хто любить Гаррі Поттера і тих, хто його не читав". Це я до того, що зараз знаходжусь в процесі прочитання останньої частини "Поттеріани" і... Я В ЗАХВАТІ.
Дуже багато людей люблять кричати, що Поттер - відстій і нічого не вартий, при тому, що майже ніхто з них не те, щоб не читав, а й жодного фільму до кінця не дивився. Хоча, звісно, фільми не враховуються, адже вони навіть 1/5 книги не передають...

Сьогодні ввечері їдемо з коханим моїм dimaviolinist до Ужгороду. Мама з татом наполегливо просили, щоб я приїхала на 21 жовтня до них, адже майже 19 років тому ця дата стала для них щасливим днем народження мене Вілікої і Ужасної. :)

Якщо є хтось з Ужгороду, хто хоче мене поздоровити в реалі - пишіть каменти))) та й просто так пишіть.

А, до речі, маю намір змінити мобільний номер на інший. То буде Лайф:), тому що з нього дуже вигідно дзвонити і вилазити в Інтернет. З появою нового (кращого!!!) телефону (дякуючи коханому) - відмовити собі в такій маленькій забаганці, як мобільний Інет - просто свинство))
Старий номер буде працювати рідко, так що відсилайте на нього смс, якшо шось.

Це не агітація, нє...

Fri, 28 Sep 2007 19:43:06 GMT

Любі українці! Від усього серця сподіваюсь, що ви підтримаєте саме ФХТАГНаціонну Партію України!
Доля кожного з нас - залежить від того, хто прийде до влади! Не допустимо покидьків керувати країною! Голосуйте за Ктулху!
Ктулху - наш вибір!